Більше тисячі позовних заяв від мешканців Рівненщини, в яких є діти до трьох років, надійшло до Рівненського окружного адміністративного суду. В них батьки вимагають від Управління праці та соціального захисту повернути кошти, які держава зекономила на їхніх малюках у 2007 році. Попри те, що рішення приймаються на користь рівнян, жодної гривні батькам ще не повернули.
Як народні депутати та урядовці економлять бюджетні кошти на соціальних виплатах, які це має наслідки для суспільства і яким чином можна відстояти свої права в суді, з’ясовували кореспонденти Рівненського агентства журналістських розслідувань.

Скільки заощадили

Жителька Сарн Еліна Пясецька – одна з тисячі батьків, котрі вимагають від Управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації доплатити кошти, які київські високопосадовці заощадили на її дитині.
– Спочатку я звернулася в наше районне управління з усним проханням компенсувати мені недоплачену суму допомоги на дитину до трьох років, – розповідає мати дворічної Альбіни. – Там мені сказали, що все, передбачене міністерством, мені перерахували і нічого не доплачуватимуть.
Пані Еліна звернулася з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду і виграла справу. Суд постановив повернути їй майже дві тисячі гривень за п’ять місяців 2007 року. За інформацією від начальника відділу пільг та соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Олександра Юзвака, при розгляді подібних позовів, на користь громадян уже прийнято 138 рішень. На користь відповідача – одне.
Юрист Центру права Комітету виборців України в місті Сарни В’ячеслав Горбенко розповів, як українське законодавство передбачає виплату допомоги батькам, що доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зі слів пана Горбенка, донедавна розмір цієї допомоги регулювався двома законами. Перший – Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами зумовленими народженням та похованням». Другий – Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Обидва закони встановлюють, що розмір допомоги має бути не меншим за суму прожиткового мінімуму (розраховану на дітей віком до шести років). Розмір прожиткового мінімуму на дитину до шести років залежить від того, чи людина застрахована в системі державного соціального страхування (працююча) чи ні (непрацююча). Тобто, до першого жовтня 2007 року, щомісяця держава мала нараховувати незастрахованим батькам 463 гривні на одну дитину до трьох років. З першого жовтня того ж року, суму виплат мали збільшити до 470 гривень. Застраховані громадяни у 2007 році мали б отримувати від 525 до 568 гривень. У 2008 році сума допомоги для незастрахованих осіб мала б складати 470 гривень. Для застрахованих – 568 гривень. Громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, допомогу мали виплачувати у подвійному розмірі.
Насправді ж у 2007 році український уряд виплачував безробітним батькам близько 110 гривень щомісячної допомоги на одну дитину. Працюючі громадяни отримували допомогу у розмірі 140 гривень. У 2008 році допомога для працюючих та безробітних батьків – 130 гривень на місяць.
На кожному працюючому українцеві, який отримував допомогу на трирічну дитину у 2007-му році, уряд щомісяця економив близько 400 гривень. На безробітних – близько 360 гривень. На чорнобильцях та інших пільговиках близько 800 гривень. У 2008-му році на застрахованих громадянах уряд економить близько 410 гривень щомісяця. На безробітних – 340 гривень.

Хто „зажав” кошти

19 грудня 2006 року народні депутати прийняли Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Частина друга статті 56 цього закону обмежила суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
– За цим законом, допомога має дорівнювати різниці між 50-ма відсотками прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, – розповідає юрист В’ячеслав Горбенко. – Такий спосіб розрахунку більше ніж вдвічі зменшив суму, яку має отримувати сім’я, щоб доглядати за дитиною до трьох років.
9 липня 2007 року Конституційний суд України визнав частину положень закону про держбюджет на 2007 рік неконституційними і відмінив їх дію. Серед таких, що втратили чинність – стаття держбюджету, що обмежувала суму виплат на дитину до трьох років. Таке рішення було прийняте після звернення 46-ти народних депутатів від тоді ще опозиційного блоку Юлії Тимошенко та Нашої України. Нардепи просили відмінити деякі положення держбюджету, оскільки вони обмежували конституційні права громадян.
Після рішення Конституційного суду, правлячий на той час уряд Віктора Януковича так пояснив, чому він обмежив ці пільги:
„Уряд зберіг обґрунтовані пільги, які здатна забезпечити вітчизняна економіка і призупинив пільги народним депутатам, суддям, державним службовцям та деяким іншим категоріям громадян, оплата праці яких набагато вища за середню в країні. Своїм рішенням, Конституційний Суд, під виглядом турботи про малозабезпечених, відновив право своїх колег отримувати 50-відсоткову знижку по платі за житло та комунальні послуги, безоплатний проїзд у міському транспорті, користування послугами зв’язку, а також дозволив суддям Верховного та Конституційного суду отримувати пенсії у розмірі понад 18 тисяч гривень”.
На думку прес-служби тодішнього кабміну, користуючись рішенням Конституційного суду як політичним інструментом у передвиборчій кампанії, «опозиціонери» підбурюють людей судитися за виплату пільг, паплюжать соціальну політику уряду, провокують підрив фінансової стабільності в державі.
Прийшовши до влади у грудні 2007 року, «опозиціонери», які оскаржували бюджет уряду Януковича, прийняли свій фінансовий план розвитку держави. Проголосований нардепами закон «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», який подав вже уряд Юлії Тимошенко, також обмежив право громадян отримувати повноцінну, гарантовану іншим законом, допомогу по догляду за дітьми до трирічного віку.
Цього разу окремі положення закону про держбюджет оскаржили в Конституційному суді судді Верховного Суду України. 22 травня 2008 року Конституційний Суд визнав частину положень неконституційними і зупинив їх дію. Серед них пункт 25 розділу 2 закону про бюджет, який обмежував права осіб, що доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Рішення Конституційного Суду у справі соціальних гарантій громадян за 2007 та 2008 роки не змінило політики нарахування допомоги сім’ям з дітьми до трьох років. Регіональні управління праці та соцзахисту досі виплачують лише частину від того, що зобов’язані.
Заступник начальника відділу пільг та соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Ніна Видрак розповіла, що рішення Конституційного суду не виконується через відсутність коштів і відповідних постанов Верховної Ради.
Зі слів пані Видрак, органи праці і соціального захисту населення, при призначені цієї допомоги, користуються бюджетним кодексом та законом про держбюджет. Кошти на виплату допомоги надходять з держбюджету. Для того, щоб соцзахист зміг виконати рішення Конституційного суду, треба збільшити фінансування з державної казни. Внести такі зміни може тільки Верховна Рада. Вона ж ні в бюджет 2007 року, ні в закон про держбюджет на 2008 рік коштів на компенсацію не затвердила.
– Ми постійно звертаємося до уряду з проханням передбачити кошти, необхідні для виплати допомоги на дитину до трирічного віку, – розповідає Ніна Видрак. – Міністерство праці та соціальної політики України проводить необхідні розрахунки і подає свої пропозиції щодо вирішення цього питання до Кабміну. Щоб виконати рішення Конституційного Суду і виплатити громадянам компенсацію, нашому міністерству необхідно переконати парламентарів виділити додатково більше п’яти мільярдів гривень.
Те, що батьки почали масово звертатися до суду, заступник начальника відділу пільг та соцвиплат підтримує. Вона запевняє, що в її управлінні громадянам ніяк не перешкоджають відстоювати свої права. Довідки про фактично виплачену допомогу видаються всім. Той факт, що на всі виграні громадянами справи її відомство подає апеляційні скарги (апеляційний розгляд справи, враховуючи їх кількість, може тривати роками), держслужбовець не приховує:
– Рішення приймаються на користь громадян, але ми змушені їх оскаржувати, тому що ми посадові особи і повинні дотриматися відведених процедур.

Особливості Рівненського правосуддя

– По всій Україні люди звертаються до суду з проханням примусити Управління соцзахисту компенсувати кошти, зекономлені на їх дітях у 2007 році, – розповідає юрист Рівненської обласної громадської організації «Комітет виборців України» Микола Глотов, показуючи товсту папку з позовними заявами по аналогічних справах. – Для рівнян розгляд таких позовів ускладнився непорозумінням між міським та адміністративним судами.
Рівнянка Олена Пінчук звернулася до Рівненського міського суду з клопотанням про компенсацію коштів по догляду за дитиною. Правосуддя, в особі судді Наталі Діонісьєвої, відмовилося розглядати її справу. Причиною відмови стало залучення співвідповідачем по справі Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства.
Микола Глотов пояснює, що районні управління соцзахисту підпорядковуються райдержадміністраціям. Це зобов’язує мешканців звертатися напряму до Рівненського окружного адміністративного суду. У Рівному таке управління підпорядковується міськвиконкому і люди мали б відстоювати свої права у міському суді. Спочатку так і відбувалося. Громадяни подавали позови до міського суду, зазначаючи відповідачем управління соцзахисту Рівненського міськвиконкому. Міський суд, на прохання управління соцзахисту, погодився залучити співвідповідачами по справі Міністерство праці та соцполітики, Держказначейство і Мінфін. Таке рішення судді аргументували тим, що кошти на виплату допомоги надходять з державного бюджету.
– В Україні чітко встановлено, в який суд і з яких скарг треба звертатися, – каже обурений діями міського суду чоловік пані Олени – Сергій Пінчук. – По оскарженню дій органів місцевого самоврядування треба звертатися до місцевого суду, по оскарженню дій виконавчої влади треба звертатися до окружного суду.
Зі слів Миколи Глотова, Кодексом адміністративного судочинства передбачено, що якщо суб’єкти державної влади (в цьому випадку міністерства і держказначейство – авт.) залучаються як співвідповідачі, то справа має розглядатися в окружному адміністративному суді. Таким чином, подаючи позов до суду, мешканець району готує один пакет документів, а житель Рівного змушений готувати документи для суду, управління праці та соцзахисту, плюс для міністерств і казначейства.
– Мало того, що громадянам недоплачують частину коштів, рівнянам ще й відмовляють у праві захищати свої права в суді, – каже пан Глотов. – Відмовившись розглядати цю категорію справ, міський суд завантажив ними адміністративний, в якому кількість суддів втричі менша, ніж у міському, а відповідно і швидкість розгляду справ зменшується втричі.

Судова міжусобиця

Позицію суддів міського суду не розглядати справи батьків, що вимагають компенсації допомоги на дитину, голова Рівненського окружного адміністративного суду Василь Шарапа вважає неправомірною.
– На мою думку, судді безпідставно залучають міністерства до участі в таких справах. Це робиться для того, щоб під таким соусом переправити їх до нас, – каже голова суду.
Зі слів пана Шарапи, 52-ою статтею Кодексу адміністративного судочинства заборонено замінювати відповідача, якщо це тягне за собою зміну підсудності. Коли міський суд залучає співвідповідачами міністерства, то адміністративний суд має розглядати такі справи колегіально. Тобто має бути створена колегія з трьох суддів, а в штаті окружного суду їх всього п’ять. Троє суддів окремо можуть розглянути три справи, а натомість змушені розглядати одну.
Василь Шарапа розповів, що кількість позовів про компенсацію соціальних виплат постійно зростає, і судді фізично не встигають їх розглядати. Черга з розгляду справ уже розписана на березень 2009 року.
Голова Рівненського міського суду Петро Денисюк не знайшов часу щоб прокоментувати, чому міські судді відмовляються розглядати справи про компенсацію соцвиплат на дітей до трьох років. Секретар голови суду три дні поспіль просила „телефонувати пізніше”. Недосяжність головного судді, зі слів секретаря, пояснювалася тим, що: «він на засіданні», «дуже зайнятий», «на зустрічі», «поїхав у справах», «в лікарні на огляді»…
Ситуацію з відмовою суддів розглядати справи про допомогу сім’ям з дітьми погодився прокоментувати заступник голови Рівненського міського суду Юрій Куцоконь. Він переконаний, що в цьому випадку варто говорити про окремі позиції судів. Про те, що його колеги залучають співвідповідачами міністерства, він знає, але сам такого, каже, не робить.
– В мене зараз є три чи чотири аналогічних справи. Я не став залучати співвідповідачів. На мою думку, цього не можна робити по закону, – коментує пан Куцоконь. – Я буду розглядати такі справи особисто. Яке рішення я прийму? Не знаю. Головне один раз добре подумати, виробити свою позицію, яку треба застосовувати з точки зору закону, і далі вже залежно від обставин кожної конкретної справи їх вирішувати.
Суддя Наталія Діонісьєва, котра відмовилася розглядати позов Олени Пінчук, прокоментувати свою позицію відмовилася:
– Я зараз в нарадчій кімнаті, пишу ухвалу і в мене немає часу з Вами спілкуватися.
– А можна Вам пізніше зателефонувати?
– Ну не знаю, якщо застанете, дзвоніть. Але я не можу вам ніякої інформації надати по цій справі.
Ще одна суддя Рівненського міського суду Оксана Крижова, що перенаправляла справи до адміністративного суду, не знайшла часу надати коментар пославшись на зайнятість.

Соцзахист повідомляє…

За словами начальника відділу пільг та соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Олександра Юзвака, станом на перше січня 2008 року, в області допомогу на дитину до трьох років отримували 37 тисяч 700 громадян. В Рівному – це 6 тисяч 162 особи. Кількість дітей, на яких нараховували допомогу, не обліковувалася до липня 2008 року.
З першого липня 2008 року регіональні управління почали обліковувати не тільки батьків, що отримують кошти, а й кількість дітей. Станом на перше листопада 2008 року, у Рівненській області 38 тисяч 674 сім’ї отримують допомогу на 44 тисячі 154 дитини. У Рівному 6 тисяч 392 сім’ї отримує допомогу на 6 тисяч 686 дітей.
За даними розрахунків, які додаються до судових позовів громадян проти соцзахисту, середній розмір недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році становить близько двох тисяч гривень. Обмеживши держбюджетом 2008 року виплату допомоги на дитину до трьох років, уряд (який готував проект бюджету) та нардепи (які його прийняли), тільки на дітях Рівного уже зекономили понад 13 мільйонів 300 тисяч гривень. Для Рівненської області ця сума становитиме близько 88 мільйонів 300 тисяч гривень. Це без врахування додаткових пільг, які передбачені, наприклад, для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і мають право на подвійний розмір допомоги.
Якщо припустити, що у 2007 році допомогу нараховували на 37 тисяч 700 рівненських дітей (насправді більше), то за 2007 рік уряд зекономив 75 мільйонів 400 тисяч гривень лише на дітях Рівненської області.
В сумі, за 2007 та 2008 роки, урядовці зекономили на дітях Рівненщини понад 163 мільйони гривень.
– Зараз люди у всьому звинувачують регіональне управління, – говорить Ніна Видрак. – Ми готові виплатити ці гроші хоч зараз, але для цього треба щоб Кабінет Міністрів та Верховна Рада їх передбачила у бюджеті.

Як вирішити проблему

Ні юристам Комітету виборців України, ні працівникам Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації не відомо жодного випадку, щоб держава виконала рішення суду і нарахувала людям зекономлені на їхніх дітях кошти.
Зі слів юриста Миколи Глотова, для того щоб не виконувати рішення місцевих судів, управління подають апеляції до Львівського апеляційного суду. Доки справа перебуває на апеляції, рішення місцевих судів не набирають законно сили, через що люди не можуть отримати гроші. Жодна справа львівськими суддями ще не розглядалася і не відомо, коли їх почнуть розглядати. Попри те, юрист переконаний, що людям необхідно продовжувати відстоювати свої права у судах. На його думку, держава все одно рано чи пізно буде змушена виконати рішення судів. Наскільки швидко? Це залежить від свідомості громадян і їхнього бажання відстояти свої права. Чим більше людей не будуть байдужими, тим швидше вдасться подолати беззаконня чиновників.
Юрист сарненського Центру права В’ячеслав Горбенко також занепокоєний тим, що Міністерство праці та соціальної політики України затягує з виплатою коштів, подаючи апеляційні позови. На його думку, політики пообіцяли людям те, що не в змозі виконати. Міністерство тягне час, бо немає коштів на виконання рішень судів.
– Якщо рішення Конституційного та місцевих судів так і залишатимуться невиконаними, необхідно звертатися до Європейського суду, – каже пан Горбенко. – Невиконання рішення такого суду не личить державі, і уже є випадок, коли вчителька зі Львова примусила державу виплатити їй передбачені законом кошти.
Заступник начальника відділу пільг та соцвиплат головного управління праці та соцзахисту Рівненської облдержадміністрації Ніна Видрак говорить, що ситуація з виплатами допомоги по всій Україні однакова. Люди масово подають позови до суду і виграють справи. На її думку, доки кошти на виконання судових рішень не будуть передбаченні в законі про бюджет, розраховувати на їх виплату не варто.
Доки чиновники та судді вирішують чи варто виплачувати батькам гроші, які були зекономлені на їхніх дітях, мати Альбіни сарненчанка Еліна Пясецька готується відсвяткувати дворіччя своєї доньки. Її справа, як і справа рівнянки Олени Пінчук та ще 138 інших батьків з Рівненської області, перебувають на розгляді у Львівському апеляційному суді. Пані Еліна вірить, що судді приймуть справедливе рішення, а уряд і народні депутати виконають свої обіцянки і знайдуть гроші для її дитини.
З майже 38 тисяч рівненських батьків, які мають право на отримання повноцінної (а не урізаної) допомоги по догляду за дитиною до трьох років, до суду звернулось близько двох тисяч, це трохи більше 5 відсотків від кількості всіх можливих позивачів.

Коли матеріал був готовий до публікації:
Львівський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Рівненського міського суду щодо непідсудності йому справи рівнянки Олени Пінчук та направив її для вирішення питання про відкриття провадження у цій справі до того ж таки міського суду.
– Відтепер громадяни, які отримують допомогу на дітей до досягнення ними трирічного віку в Рівному (призначену і нараховану Управлінням праці та соцзахисту населення виконкому Рівненської міськради), в разі невиплати їм відповідної допомоги у встановлених законами розмірах повинні звертатись з позовами саме до міського суду, – коментує юрист РОГО КВУ Микола Глотов.
Вищий адміністративний суд України, відповідаючи на звернення Рівненського Комітету виборців щодо цієї проблеми, повідомив, що наразі здійснюється її вивчення, за результатами чого адміністративним судам будуть надані відповідні рекомендаційні роз’яснення.
На думку пана Глотова, вже найближчим часом це питання може бути вирішене, адже в парламенті зареєстрований законопроект № 1455, яким якраз і передбачається законодавчо чітко визначити, що відповідна категорія справ буде підсудна саме місцевим загальним судам як адміністративним.

Розслідування проведене за сприяння Датської асоціації журналістів-розслідувачів.