Рейдери по-рівненськи, або як відібрати сотку землі в інваліда

Проте загроза може бути зовсім поруч. На практиці, сьогодні можна володіти майном, а завтра, з доброї волі органів місцевого самоврядування, опинитися «за бортом». Особливо, якщо Ваше майно комусь приглянулось. І цей хтось має певні зв’язки в органах влади та кошти. От і рівнянин Олексій Пограничний вже протягом кількох років, замість того, щоб насолоджуватись заслуженим відпочинком на пенсії, змушений регулярно ходити до суду. До слова, у Рівненському міському суді про його проблеми знає майже кожен працівник. Однак, зарадити біді цього чоловіка ніхто не може. Адже частина його майна «впала в око» окремим жителям міста, котрі усіма шляхами намагаються добитися свого – «привласнити майно пана Олексія» (надалі, говорячи про таких осіб, вживатимемо слово – рейдери). У цій статті-розслідуванні ми спробуємо розглянути та проаналізувати окремі рішення місцевої влади та судові справи, які стосуються дій рейдерів щодо привласнення майна пана Пограничного. Передісторія питання У 1992 році пан Пограничний за договором купівлі-продажу придбав 79/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями (садиби) на одній з вулиць Рівного, що поряд з центром міста. До складу зазначеного будинковолодіння увійшов і один гараж. Згодом рівнянин самостійно збудував другий гараж, право власності на який узаконив завдяки зверненню до суду. Таким чином, у пана Пограничного у власності перебувало 79/100 частки будинковолодіння. Інша ж частина майна, а саме 21/100 вказаного будинковолодіння, яка складалась із однієї кімнати в будинку, веранди і тамбура, з 2002 року належала сусідці Пограничного гр. Г. (оскільки дозволу на поширення інформації про ім’я цієї особи ми не маємо, то будемо позначати її по тексту статті літерою «Г»). Відповідну частку в майні пані Г. отримала від його попереднього власника за договором дарування. Підтвердженням цьому, зокрема, є наявні в матеріалах інвентаризаційної справи вказаного будинковолодіння правовстановлюючі документи сусідки пана Олексія та довідка-характеристика на відповідне майно. Також це підтверджується рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 02 червня 2005 року по справі №22-а-722. Майно, що «впало в очі» Як вважає Олексій Пограничний, маючи певний інтерес до частини його майна, через третіх осіб сусіди розпочали кампанію по його захопленню. За допомогою окремих рівненських юристів (зокрема й адвоката Д.) щодо майна пана Пограничного та до нього особисто від сусідки, а згодом і від невідомих рівнянину раніше осіб, почали пред’являтись різноманітні позови. Початок судових тяжб У липні 2003 року пані Г. звернулась до Рівненського міського суду з позовом, у якому просила змінити ідеальні частки співвласників будинковолодіння, про яке йде мова. Рівненський міський суд в особі судді, який на сьогодні вже не є суддею /Президентом України він був позбавлений цього високого статусу за порушення присяги/, задовольнив позов сусідки Пограничного. Однак, Апеляційний суд Рівненської області своїм рішенням від 02 червня 2005 року по справі №22-а-722 скасував рішення суду першої інстанції, а гр. Г. відмовив у задоволенні вимог щодо зміни ідеальних часток співвласників будинковолодіння. Позицію Апеляційного суду Рівненської області підтримав і суд, який переглядав справу в касаційному порядку за скаргою Г. Зокрема, суд відхилив її скаргу і рішення Апеляційного суду Рівненської області залишив без змін /справа №33ц-216/2007 р./. Та на цьому рейдерський наступ не зупинився. Був ще цілий ряд позовів (більше 10), однак на їх аналізі в цій статті ми не зупинятимося, оскільки, ймовірно, приділимо їм увагу в наступних публікаціях даного розслідування. Варто лише зазначити, що згодом з’являється ще одна дійова особа – Ю. Вона звернулась до міського суду з позовом, у якому просила визнати частково недійсним у частині дарування гаража договір, за яким у 1992 році гр. Пограничний отримав у власність 79/100 будинковолодіння, про яке йде мова. Проте, 02 червня 2008 року Рівненський міський суд відмовив Ю. у задоволенні таких позовних вимог. На сьогодні аналогічний до позову Ю. щодо оскарження договору в суді перебуває позов Г. (справа №2-9144/09). Тобто, «цькування» і ганяння по судам беззахисного пенсіонера з боку рейдерів триває. Не суд, так місцева влада допомогла рейдерам зрушити справу з місця Одне майно – дві адреси 02 жовтня 2006 року управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано наказ №166 «Про присвоєння поштової адреси», яким прийнято рішення присвоїти одному із гаражів, що перебував у власності Олексія Пограничного окрему поштову адресу. До цифри номеру будинку було добавлено букву «Б» і вказано, що даним майном користується гр. Ю. Як виявилось, таке рішення вказаний орган влади прийняв на підставі заяви особи, котра на момент подання заяви про присвоєння окремої поштової адреси, до відповідного майна жодного відношення не мала (гр. Ю.). Вона лише у 70-х роках минулого століття нібито отримувала дозвіл місцевої ради на зведення такого гаража. Проте, його вона насправді не зводила і у власність не набувала. В результаті такого рішення місцевої влади один і той же гараж став мати дві окремі поштові адреси (одна – стосувалась будинковолодіння, в склад якого він входив; друга – окрема поштова адреса для гаража). Тобто, були створені умови для виведення із власності Пограничного відповідного гаража через передачу в користування п. Ю. Управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради, приймаючи таке рішення, не врахувало, що у даного майна на той час був законний власник Олексій Пограничний. І третейські суди «в ділі» Слід зазначити, що до справи заволодіння майном Пограничного долучились і третейські суди. Так, між гр. Ю. та невідомим гр. П. у жовтні 2006 року відносно майна – спірного гаража Пограничного – було укладено договір дарування. Тобто, дві людини по суті уклали договір, яким безпідставно розпорядились майном третьої – О. Пограничного. Після цього Ю. звернулась до Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі з позовом. За результатами розгляду третейський суд своїм рішенням від 05.02.2008 року визнав вищевказаний договір дарування дійсним та визнав за Ю. право власності на гараж Пограничного. Водночас, цього рівнянина до справи не залучали. Однак, Рівненський міський суд за результатами розгляду позову, поданого Прокуратурою м. Рівне в інтересах Пограничного, 14 липня 2009 року скасував по суті рейдерське рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі. При цьому, встановив, що третейський суд 05.02.2008 року вирішив справу без участі справжнього власника спірного гаража п. Олексія. Як рейдери захопили частину землі На основі наказу №166 від 02 жовтня 2006 року Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненська міська рада своїм рішенням від 30 березня 2007 року №595 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність, внесення змін до рішень Рівненської міської ради та скасування їх окремих пунктів» (пункт 11) передала в приватну власність гр. Ю. землю під зазначеним гаражем площею 100 м кв. Тобто, фактично передала ділянку, яка була в користуванні Пограничного, третій особі. При цьому рішення про вилучення зазначеної ділянки з користування рівнянина рада не приймала. Разом з тим, будучи власником будинковолодіння, Пограничний був користувачем землі, на якій воно розміщувалось. Довго не чекаючи, на підставі відповідного рішення міської ради, Ю. отримала восени 2007 року Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, на якій розташований відповідний гараж. З метою «опустити кінці в воду» і остаточно заплутати як пенсіонера, так і прокуратуру, котра вступилась на його захист та направила до ради й управління містобудування та архітектури свої протести, вказану земельну ділянку Ю. відчужила у власність третім особам. На сьогодні власником земельної ділянки, на якій розміщений спірний гараж, є гр. К., котрий ніякого відношення до будинковолодіння, крім гаража, за вказаною адресою по суті не має. Нині, з метою унеможливлення подальшого перепродажу зазначеної ділянки землі третім особам, на неї накладено ухвалою суду заборону щодо відчуження. І знову до суду Прийняття Управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради наказу №166 та міською радою рішення від 30 березня 2007 року №595 стало поштовхом до нових позовів. Зокрема, Ю. через суд зобов’язала Рівненське міське БТІ виготовити і видати їй технічний паспорт на спірний гараж. 24 листопада 2009 року таке рішення міського суду Апеляційний суд Рівненської області скасував і справу направив на новий розгляд, зазначивши, що суд першої інстанції не врахував того, що дана справа мала слухатись за участю Пограничного, оскільки стосувалась його майна. Принагідно варто зазначити, що дана справа встигла побувати й у Верховному Суді України. На сьогодні, за заявою адвоката Д., який є представником позивача Ю., позов залишено без розгляду. Отож технічний паспорт на спірний гараж є таким, що виготовлений безпідставно. До судових перепитій з наказом Управлінням містобудування та архітектури У зв’язку з протестом Прокуратури міста Рівне від 27.05.2009 р. №829с-08 та ухвалою Рівненського міського суду від 14.07.2009 року по справі №6-212/09 управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради своїм наказом №75 від 22 липня 2009 року скасувало наказ свого начальника №166 від 02 жовтня 2006 року про присвоєння поштової адреси гаражу. І здавалось, що все повернеться в правове русло. Проте, 24.07.2009 року управління містобудування та архітектури своїм наказом №79 скасувало наказ №75. На сьогодні справа щодо оскарження наказів №166 і №79 перебуває на розгляді Рівненського міського суду. Відповідний позов пан Олексій подав у порядку цивільного судочинства. Однак, суд першої інстанції закрив восени 2009 року дану справу і вказав, що вона має слухатись у порядку адміністративного судочинства. Ухвалу Пограничний успішно оскаржив і Апеляційний суд Рівненської області передав справу на новий розгляд у міський суд. В свою чергу рішення суду апеляційної інстанції було оскаржено Ю., як третьою особою на стороні відповідача, до Верховного Суду України. На сьогодні суд касаційної інстанції ухвалою від 18.02.2010 року по справі №6-4516 витребував дану справу, не надавши можливості закінчити судді першої інстанції по ній провадження в порядку ЦПК України. Хоча міський суд дану справу почав слухати, але зі сторони представника третьої особи Ю., яка є на стороні відповідача – управління містобудування та архітектури, чиняться різні перешкоди щодо її розгляду. Вони полягають у фактичних діях гр. Ю. та її адвоката Д. по затягуванню процесу. Зокрема, за весь період судових тяжб, у яких по справах Ю. є учасником процесу, жінка жодного разу не прибувала на судові засідання. Тепер же, через витребування цієї справи Верховним Судом України, провадження по ній по суті не буде здійснюватись, а зупиниться. Адже, всім відомо, як у Верховному Суді справи роками лежать. А цього пані Ю. та її адвокату Д. і треба. Вони розуміють, що Пограничному 68 років, він інвалід 2-ї групи, постійно хворіє і може стільки часу не витримати. Обравши тактику затягування процесу (нагадаємо, що походи його по судам тривають з 2003 року), Ю. сподівається, що немолодий чоловік або ж змириться, або ж помре, а його родичі через зневіру не витрачатимуть часу на захист і здадуть майно рейдерам. Що ж із землею Також Рівненський міський суд на сьогодні розглядає справу за позовом Олексія Пограничного щодо оскарження передачі у власність Ю. земельної ділянки, на якій розміщується спірний гараж, належний рівнянину. Поки рішення по справі немає, оскільки вона постійно відкладається через неявку представника одного з відповідачів. Готові на все або, якщо суддю не підкупити, тоді її слід відсторонити Справа щодо оскарження наказів №166 і №79 Управління містобудування та архітектури, як на наш погляд, слухається однією з найбільш досвідчених та справедливих рівненських суддів Ніною Юхимівною Музичук. Однак, проводячи дане розслідування, ми виявили, що зі сторони гр. Ю. з допомогою адвоката Д., котрий є родичем суддів Господарського та Апеляційного судів Рівненської області, на неї фактично чиниться тиск через неупереджене ставлення до справи і детальне проведення по ній дослідження доказів. Це, зокрема, полягає у некоректних висловлюваннях адвоката Д. під час засідання по справі у бік судді та безпідставних її звинуваченнях в упередженості. Також щодо судді заявляється відвід та безпідставні скарги на її дії. Безпідставні звинувачення у бік захисника Пограничного У скарзі, поданій гр. Ю. на дії судді Музичук, безпідставно вказується, що вона, розглядаючи справу, діє у змові з представником позивача Пограничного. А останній «розносить повістки та перед кожним стовпом розповідає про свої можливості впливу на людей». Щодо цього хотілося б зазначити, що ні позивач Пограничний, ні його представник по справі, «перед кожним стовпом» не розповідають про те, що можуть впливати на людей, оскільки такого впливу не мають. А грамотно, і скоріш за все при підтримці адвоката Д., сформована скарга є нічим іншим, як наклепом. При цьому, адвокат Д. фактично сприяє пані Ю. зловживати правом на звернення та по суті сприяє здійсненню наклепу на чесних і порядних людей. Що ж стосується рознесення повісток, то дійсно через недофінансування судів витратами на відправлення поштової кореспонденції, за дорученням суду, сторони за власний рахунок змушені відправляти повістки про виклик на засідання тим учасникам процесу, які свідомо своєю неявкою затягують розгляд справи. Насамкінець, хотілося б зазначити, що представник Пограничного жодного матеріального зиску від участі у справі не має, оскільки здійснює його представництво на безоплатній основі. Суддя Музичук також не зацікавлена в результатах розгляду даної справи, вона лише чесно і неупереджено, а головне з прискіпливим ставленням до дослідження доказів, розглядає справу щодо оскарження наказів №166 і №79 управління містобудування та архітектури. Не насамкінець В силу наявних в Україні останніми роками «чисток», які по суті проводяться щодо неугодних і нелояльних до певних владних керманичів суддів, можна очікувати продовження тиску з боку гр. Ю. та її представника адвоката Д. на принципового суддю, а також усунення останньої від розгляду справи. Адже Рівне «маленьке» місто і рейдери мають зв’язки серед окремих місцевих політиків. Та, нажаль, це не сприятиме утвердженню в Україні законності. Суддя Музичук, одна з небагатьох українських суддів, якій би громадяни, в разі запровадження виборності суддів народом і проведення опитування щодо її порядності та чесності, висловили цілковиту довіру. Таких у міському суді, говорячи щиро, одиниці.



Микола Глотов, КВУ м. Рівне
Рiвненський регіон
18.06.2010


Немає записів в форумі