Я маю право!..

Українська держава гарантує громадянам право на свободу інформації (ст.34 Конституції України), на індивідуальні та колективні звернення до органів влади та посадових осіб (ст. 40). Однак громадськість постійно визнає недостатній ступінь інформаційної прозорості роботи органів державної влади та складність в отриманні публічної інформації. Українське інформаційне законодавство потребує значного реформування та покращення правових гарантій та процедур доступу до інформації. На даний момент Міністерство юстиції України здійснює розробку законопроекту "Про доступ до публічної інформації". Експерти Українського незалежного центру політичних досліджень і Центру політико-правових реформ вирішили з'ясувати, які головні правові перешкоди існують в Україні для реалізації права на доступ до інформації шляхом проведення опитування представників громадських організацій і медіа. Результати опитування мають бути обов’язково враховані під час підготовки Закону України "Про доступ до публічної інформації". Опитування здійснювалося з метою визначення головних проблем, які виникають при реалізації права на доступ до публічної інформації. Метод опитування – опитування електронною поштою. Респондентам було запропоновано відповісти на 10 питань анкети, що дають можливість оцінити індивідуальний досвід звернення до органів публічної влади за інформацією та оскарженням неправомірної відмови у наданні інформації. Були опитані представники громадських організацій та медіа з 24 по 28 березня 2008 року. Опитування здійснювалося Українським незалежним центром політичних досліджень і Центром політико-правових реформ в рамках Проекту "Сприяння створенню та лобіювання прийняття ефективних правових механізмів забезпечення доступу до публічної інформації" за підтримки ПРОЕКТУ MSI "Гідна Україна". Опитування здійснювалося з метою визначення головних проблем, які виникають при реалізації права на доступ до публічної інформації. Метод опитування – опитування електронною поштою. Респондентам було запропоновано відповісти на 10 питань анкети, що дають можливість оцінити індивідуальний досвід звернення до органів публічної влади за інформацією та оскарженням неправомірної відмови у наданні інформації. Були опитані представники громадських організацій та медіа з 24 по 28 березня 2008 року. Опитування здійснювалося Українським незалежним центром політичних досліджень і Центром політико-правових реформ в рамках Проекту "Сприяння створенню та лобіювання прийняття ефективних правових механізмів забезпечення доступу до публічної інформації" за підтримки ПРОЕКТУ MSI "Гідна Україна". Респондентам ставилося питання про те, як часто вони використовують право на доступ до публічної інформації шляхом подання інформаційного запиту на інформації до органу публічної влади. Виявилося, респонденти доволі активно користуються своїм правом на доступ до публічної інформації. Половина опитаних – 50,9% – використовують це своє право 1-5 разів на рік. (див. Рис. 1). Від 6 до10 разів на рік цим правом користуються 15,8% респондентів, і ще майже третина – 31,6% – більше 10 разів на рік. Органи державної влади часто порушують інформаційне законодавство та досить часто не відповідають на інформаційні запити громадян. Закон "Про інформацію" зобов’язує органи державної влади відповідати на інформаційні запити громадян, а закон "Про боротьбу з корупцією" приховування відкритої інформації визнає як корупційне діяння. Незважаючи на це тільки 8,8% респондентів отримали відповіді від органів влади на всі свої інформаційні запити. Більше половини опитаних – 50,9% – вказали, що органи влади відповідають на їхні інформаційні запити у 75% випадків. На половину запитів органи влади відповідають 22,8% респондентів, а лише на чверть запитів – 14,0% респондентів Очевидно, що крім самого факту відповіді на запит, важливим є зміст цієї відповіді. Отже, ставилося питання про те, як часто органи влади задовольняють інформаційні запити? Цікаво, що жоден респондент не вказав, що органи влади у 100% випадків задовольняють їхні інформаційні запити. 0% запитів задовольнили у 8,8% респондентів. І у більшості випадків задовольняється від 25 до 75% інформаційних запитів до органів влади. Отже органи влади в переважній кількості випадків не надають запитувану інформацію в повному обсязі Якими є головні порушення органів влади при відповіді на інформаційний запит? Які порушення частіше фіксували респонденти? Найбільш частим порушенням є те, що фактична відповідь не містить запитуваної інформації – з цим стикалися 77,2% респондентів. На другому місці – повне ігнорування інформаційного запиту – 59,6%, на третьому за частотою згадувань – "орган влади надав інформацію не вчасно", тобто більше, ніж через місяць – з цим стикалися 50,9% респондентів. Незаконна або необґрунтована відмова у наданні інформації як порушення зустрічаються рідше – відповідно 21,1% та 36,8% респондентів, а вимоги занадто високої ціни за надану інформацію зустрічалися дуже рідко – лише 5,3% респондентів стикалися з цим. Серед "іншого", тобто інших порушень при відповіді на інформаційні запити зустрічалися скарги на недостовірність інформації. Цікавим є питання, якого типу інформацію органи влади найбільш часто відмовляються надавати? Найчастіше відмовляються видавати інформацію про рішення щодо виділення земельних ділянок – 45,6% респондентів вказали на це. Однаково часто відмовляються видавати інформацію про стан виконання бюджету та державних програм і інформацію про рішення щодо відчуження комунальної та державної власності – по 35,1%. Інформацію про акти з грифом "не для друку", "для службового користування", "опублікуванню не підлягає" відмовлялись надавати 24,6% респондентів. На іншу інформацію вказали 35,1% опитаних. Найчастіше право на доступ до інформації порушують органи місцевого самоврядування (57,9%) та обласні та районні державні адміністрації (54,4%), напевне тому, що до них найчастіше звертаються із запитами. Найменше нарікань на органи центральної влади – Верховну Раду України (3,5%), Президента України (8,8%) та Кабінет міністрів (10,5%). Центральні органи виконавчої влади порушували право на доступ до інформації 21,1% респондентів. Громадські організації та медіа показали доволі високий ступінь активності в захисті свого права на доступ до інформації. Трохи майже половина опитаних - 49,1% робила спроби захистити своє право на доступ до інформації в одній або декількох з названих інстанцій. Розподіл, до яких органів респонденти зверталися для захисту своїх прав, представлений у таблиці 5. Нажаль, малий обсяг групи (28 респондентів) не дає змоги дати розподіл у відсотках. Найчастіше респонденти зверталися до вищестоящих органів для захисту своїх прав і в органи прокуратури. При цьому кількість справ, що вдалося виграти, у вищестоящих органів більше, ніж у прокуратурі. У прокуратури спостерігається негативний баланс – не вдалося захистити свої права частіше, ніж вдалося. До суду зверталися 10 респондентів, при цьому справи було виграно в 4 випадках з 10. До Служби Безпеки України зверталося 5 респондентів, і двічі їм вдалося захистити свої права на отримання інформації. Крім звернень, існують публічні джерела інформації про діяльність органів влади, найбільш зручним з яких є інтернет. Під час опитування задавалося питання "Як Ви вважаєте, чи належним чином органи влади оприлюднюють інформацію про свою діяльність на офіційних веб-сайтах?". Абсолютна більшість опитаних вважає, що інформація подається неналежним чином, тобто не оприлюднюється – 86% респондентів вважають саме так. Позитивно відповіли на це питання 7,0% респондентів і ще 7,0% не змогли визначитися зі своєю думкою з цього приводу. І наприкінці опитування представників медіа просили відповісти на питання "З якими проблемами доступу до інформації найчастіше Ви зустрічаєтеся при здійсненні журналістської діяльності?". Оскільки в опитування брали участь тільки 8 представників медіа, розподіл їхніх відповідей представлений в таблиці 6 в абсолютних числах, а не відсотках. Отже, найбільш частою проблемою є відмова у наданні відкритої інформації, всі решта проблем зустрічалися рідше.

Валентина Бондаренко,
Додано:  07.07.2008, КВУ м. Одеса
Одеський регіон